Перевод книг Библии митрополита Илариона (Iwan Ohijenko) на украинский язык
(1962, Лондон)

Послання св. апостола Павла до римлян (Рим.)

◄◄ | ◄ | Глава ⚫ | ► | ►►

¹ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

² що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

³ Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

⁴ вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

⁵ що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

⁶ Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

⁷ і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

⁸ Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

⁹ А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

¹⁰ І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

¹¹ бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

¹² не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

¹³ як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

¹⁴ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

¹⁵ Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

¹⁶ Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

¹⁷ Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

¹⁸ Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

¹⁹ А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

²⁰ Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

²¹ Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

²⁵ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

²⁶ і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

²⁷ А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

²⁸ бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

²⁹ І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

³¹ а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

³² Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

³³ як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!