Перевод книг Библии митрополита Илариона (Iwan Ohijenko) на украинский язык
(1962, Лондон)

Послання св. апостола Павла до римлян (Рим.)

◄◄ | ◄ | Глава ⚫ | ► | ►►

¹ Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

² Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

³ Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

⁴ Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

⁵ Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

⁶ А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

⁷ Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

⁸ як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

⁹ А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

¹⁰ нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

¹¹ Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

¹² А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

¹³ Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

¹⁴ може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

¹⁵ Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

¹⁶ А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

¹⁷ Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

¹⁸ то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

¹⁹ Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

²⁰ Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

²¹ Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

²² Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

²³ Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

²⁴ Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

²⁵ Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

²⁶ і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

²⁷ і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

²⁸ Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

²⁹ Бо дари й покликання Божі невідмінні.

³⁰ Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

³¹ так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

³² Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

³³ О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

³⁴ Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

³⁵ Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

³⁶ Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.