Перевод книг Библии митрополита Илариона (Iwan Ohijenko) на украинский язык
(1962, Лондон)

Книга приказок Соломонових

◄◄ | ◄ | Глава ⚫ | ► | ►►

¹ Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.

² Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.

³ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.

⁴ Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.

⁵ Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.

⁶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

⁷ Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.

⁸ Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.

⁹ Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.

¹⁰ На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.

¹¹ Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

¹² Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.

¹³ Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.

¹⁴ Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!

¹⁵ Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.

¹⁶ Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?

¹⁷ Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.

¹⁸ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.

¹⁹ Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

²⁰ Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.

²¹ Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.

²² Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.

²³ Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.

²⁴ З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.

²⁵ Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.

²⁶ Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!

²⁷ Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.

²⁸ І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.